Бариги Путіна. Як Росія віджала і банкрутить Мелітопольський завод автотракторних запчастин – Центр журналістських розслідувань

Центр журналістських розслідувань відкриває новий цикл викривальних історій про воєнні злочини Росії на окупованих територіях. Ми розповімо, що відбувається із вкраденими Росією найбільшими промисловими та аграрними компаніями після чотирьох років окупації українського півдня. Почнемо із пітерської компанії «МДК», в яку, як у контейнер, запхали активи щонайменше чотирьох великих заводів ТОТ Запорізької області. Серед них – Мелітопольський завод автотракторних запчастин (МЗАТЗ), який до окупації і привласнення РФ був флагманським ливарним підприємством півдня України, а нині доведений росіянами до банкрутства (відеоверсія розслідування – за посиланням).

Доля експропрійованих Росією українських промислових і аграрних підприємств схожа: їх силоміць відібрали у законних власників, ввели тимчасові адміністрації; продали чи віддали в управління росіянам або топ-колаборантам, які розграбували і продали готову продукцію, викачали ресурси, порізали або вивезли обладнання, обвішали боргами і кинули на гроші своїх робітників. 

У 2023 році росіянин Юрій Гуськов, який займав керівні посади в окупаційному уряді ТОТ Запорізької області – заступника голови уряду, міністра економіки та промисловості і курував процеси привласнення підприємств, називав практику експропріації підприємств і введення до них «тимчасових адміністрацій» мало не передовим винаходом для «відродження виробництва». Наведена статистика окупаційного уряду свідчить, що із 300 працюючих підприємств більш як 200 були передані в управління «тимчасовим адміністраціям».

Триваючий воєнний злочин Росії та її українських посіпак-зрадників супроводжувався хвилями пропаганди, якою мешканців окупованих Росією територій годують уже п’ятий рік. ТОТ Запоріжчини величали «економічним чудом», флагманом імпортозаміщення в Росії та обіцяли створити 30 тисяч робочих місць.

Обіцянка – цяцянка, а в реальності – занепад віджатих Росією заводів і аграрних господарств, ріст заборгованості з заробітної плати, безробіття. Борги бариг Путіна, які захопили українські підприємства, складають десятки мільярдів  рублів, люди місяцями не отримують зароблені гроші навіть попри втручання окупаційної прокуратури. 

Більше того: на деяких підприємствах Приазов’я зарплати почали виплачувати … бартером. Приміром, працівникам бердянської компанії у рахунок зарплати видали тротуарну плитку. Тобто, замість грошей – якась продукція, точнісінько, як це було у глибоку кризу на початку 1990-х.

Але от парадокс: найбільші боржники на окупованій частині Запоріжчини – це колишні високоприбуткові підприємства, вкрадені Росією у законних українських та іноземних власників. Серед них такі гіганти як Запорізький залізорудний комбінат, Мелітопольський завод автотракторних запчастин, Бердянський морський торговельний порт. 

Та що тут казати: «Государственный зерновой оператор», створена росіянами державна компанія – оператор путінської «продразвёрстки», структура, в яку загнали експропрійовані активи сотень великих і малих аграрних підприємств та яка вимітає все до зернини і вивозить з окупованих земель Запоріжчини, – нині банкрут і заборгувала господарствам мільярди рублів. Така ж ситуація і на окупованій частині Херсонської області.

Це відео із засніженого цеху Мелітопольського заводу автотракторних запчастин зняв робітник підприємства у лютому 2026 року. У цеху заводу відсутній дах, тож робітники гріються біля багаття, а виготовлені деталі засипало снігом. 

«Грошей немає вже з Нового року. Ось склад готової продукції. Дивіться, ось лежить білий сніг, тому що дах зовсім відсутній. А директриса психує, що деталі не продаються. Ось готова продукція, все іржаве. А вони кажуть – не продаються деталі. Це і зрозуміло!», – емоційно каже робітник. 

До окупації Мелітопольський завод автотракторних запчастин був одним із найбільших ливарних заводів півдня України. На ньому виробляли литво і запасні частини для автомобілів, тракторІв, комбайнів та іншої сільськогосподарської техніки, які постачали українським машинобудівним заводам і на ринки Америки, Польщі, Німеччини, Фінляндії, Казахстану, Білорусі і Росії. 

За словами законного власника заводу Анатолія Кузьміна, запчастини і литво для сільгосптехніки складали 80 % усієї продукції. А з 2017 року завод почав виконувати і замовлення Укроборонпрому: виготовляли деталі для мінометів від 60-го до 120-го калібру і зенітної установки ЗУ-23, ремонтували опорні катки військової техніки.

Захопленням заводу і розграбуванням його продукції керував особисто зрадник Євген Балицький із силовою підтримкою так званої «міліції ДНР» і озброєного незаконного формування. Усі старання власників заводу сховати готову продукцію були марними — серед охоронців знайшлися зрадники, які показали місце, де були складовані 120 тисяч запчастин військової продукції. 

І ось тепер фахівці та робітники, які погодились працювати на окупантів і, серед іншого, – виготовляти військові замовлення для російської армії , – скаржаться на нелюдські умови праці і місяцями не отримують зарплату. Навіть після того, як втрутилась окупаційна прокуратура, частина боргу у десятки мільйонів рублів лишилась невиплаченою. Працівники звільняються, а продукція, виготовлена на краденому обладнанні, ржавіє під снігом і дощем. 

Що ж сталось із цим колись успішним підприємством, продукція якого розліталась ринками десятка країн як гарячі пиріжки? У цехах, як розповідав законний власник, лишились нові станки, вартістю до чверті мільйона євро кожен, а готової продукції на складах – на 5 мільйонів євро.  

Як росіянам вдалося вбити процвітаюче українське підприємство? 

Окупаційний уряд і пітерські бариги, які прикупили крадений завод, у перші роки заявляли, що він є лідером галузі в регіоні і має нові угоди на експорт у три країни, не кажучи вже про Росію, Ростсельмаш, КаМАЗ. І Міноборони РФ, адже, як трубив у всіх ефірах гауляйтер Балицький, завод відновив виробництво мінометів. То як, а головне – хто довів успішний завод до банкрутства, розпродавши готову продукцію і вичавивши з нього всі соки? 

Невдовзі після захоплення заводу автотракторних запчастин у російському держреєстрі з’явився клон української юридичної особи. Засновники компанії були приховані, а на камери пропагандистів говорив директор – росіянин Юрій Шадрін, який досі не мав жодного стосунку до машинобудування. Однак, як виявив Центр журналістських розслідувань компанія на чолі з Шадріним виявилась звичайною ширмою і пустишкою. Ця фірма не подала жодного фінансового звіту і в лютому 2026 року року була ліквідована.

Для того, аби приховати від санкцій вкрадені активи машинобудівних заводів Запоріжчини, росіяни скористались відпрацьованою схемою штампування філіалів російських компаній без створення юридичної особи. Тобто, якщо ви хочете знайти завдяки пошуку в російському реєстрі, наприклад, вкрадений Мелітопольський завод «Гідросила», то вам це не вдасться, бо такої юрсоби не існує. Але ми знайшли. І не тільки цей завод. У структурі компанії «МДК», зареєстрованій у місті Всєволжск Ленінградської області, числяться три відокремлених підрозділи, які не є самостійними юрособами.

Це, власне, Мелітопольський  завод автотракторних запчастин, два мелітопольські заводи Групи компаній «Гідросила» з Кропивницького, які росіяни назвали «МДК – Гидросила», а також відокремлений підрозділ «Литейщик», у якому бариги приховали виробничі потужності Таврійської ливарної компанії «ТАЛКО» у Нововасилівці.   

З жовтня 2022 року ТОВ «МДК» було записане на непублічного мешканця Санкт-Петербурга Віктора Васільєва. Подальші зміни в структурі власності «МДК» були явно пов’язані із необхідністю оформити крадені українські активи. 

Загарбавши чотири успішних заводи, компанія МДК мала б процвітати. Про що і заявляла в ефірах директорка краденого підприємства Світлана Афанасьєва: «Потенціал нашого підприємства колосальний. І в імпортозаміщенні ми зробимо величезний прорив.  Ми можемо запропонувати повний цикл по гідравлічному обладнанню і протягом п’яти років ми прийдемо до повного імпортозаміщенню всіх гідравлічних систем».

Такі заяви лунали 2024 року, а вже за рік із компанії «МДК» зникла не тільки директор Афанасьєва, а й номінальний власник Васільєв. У серпні 2025 року засновником стає компанія «Альянс групп», яка за місяць до того була зареєстрована росіянами в окупованому Бердянську. Фінансові показники «МДК», яке, нагадаємо, акумулює виручку чотирьох потужних досі заводів, стрімко летить вниз. 2025 рік компанія закінчує зі збитками у 137 мільйонів рублів, а сума вимог за виконавчими провадженнями перевалила за 300 мільйонів. Цього ж року починаються проблеми із виплатами заробітних плат, Новий рік робітники зустрічають без грошей і працюють в холодних цехах без даху. 

Після оприлюднення відео із засніженого цеху заводу автотракторних запчастин російський Слідчий комітет відкрив кримінальне провадження через невиплачені працівникам борги. 10 червня 2026 року Арбітражний суд Санкт-Петербурга і Ленінградської області за позовом пітерських фіскалів відкрив провадження про банкрутство  ТОВ «МДК» і призначив арбітражного управляючого. Виявляється, пітерські бариги заборгували не лише робітникам мелітопольських заводів, а й своєй Родінє – податковий борг ТОВки склав майже півмільярда рублів.

То з яких же коштів збиткова компанія МДК буде погашати борги, що вже наближаються до мільярда? Не виключено, що продаватиме виробничі активи, незаконно присвоєні після окупації. Один із них – і саме Мелітопольський завод автотракторних запчастин – уже перейшов до іншої юрособи, хоча в реєстрі все ще значиться як відокремлений підрозділ МДК. 

Під час скандалу з засніженими цехами заводу і боргами його робітникам Слідком повідомив, що з січня 2026 року МДК вже ніпрічом, бо підприємство перейшло до ТОВ «Ступинострой» і тепер називається філіалом цієї компанії в Мелітополі. У який спосіб відбулось скидання цього токсичного активу – не повідомляється. Як компанія гаситиме борги і платитиме зарплати надалі – невідомо, адже її фінансові показники – котячі сльози, та ще й податкова заборгованість на майже півтора мільйона.

Нова незаконна власниця мелітопольського заводу зареєстрована у м. Ступіно у Підмосков’ї. Юридична адреса реєстрації – помешкання у житловому комплексі. 

Місто відоме далеко за межами Росії завдяки Ступінській металургійній компанії, що виготовляє вироби із жароміцних нікелевих, титанових сплавів і спеціальних сталей для авіаційної, нафтової та атомної промисловості. Однак жодних зв’язків із «Ступинострой» ні цей комбінат, ні інші, що працюють в цьому місті, не мають.

На момент передачі підприємства засновником ТОВ «Ступинострой» числився москвич Артур Дєрєвіцкій, а в травні цього року його змінила Антоніна Бєлобородова, яка має бізнес у місті Тинда Амурської області. Обоє жодним чином не пов’язані із ливарним чи машинобудівним виробництвом. Відтак сміливо можемо назвати їх номіналами, а саму фірму, на яку повісили обтяжений боргами і вже майже мертвий завод, незабаром чекає банкрутство. 

Цікава деталь: власником ТОВ «Альянс групп», що значиться засновником «МДК», є Алєксєй Басов, який має будівельний бізнес у Архангельську і області. «Арктическая строительная компания», якою він та його партнер Дмітрій Сафронов володіють із цього року, регулярно отримує держзамовлення і є найбільшим підрядником управління капітального будівництва Архангельської області, у якого натендерив 9,5 мільярдів рублів. 

Ця ж компанія у серпні-вересні 2025 засновує у Бердянську ТОВ «Альянс групп», «Альянс-строй»,  «Альянс-агро», а Басов згодом – ще й «Запорожскую машиностроительную компанию». Це на додачу до «МДК» та «Торгового дома «МДК».

Маємо версію, що тут не обійшлося без протекції Іріни Гєхт, колишньої глави окупаційного уряду ТОТ Запоріжчини, яка у 2025 році була призначена губернаторкою Ненецького автономного округу, який, раптом хто не знає, входить до складу Архангельської області.   

Бо якось так синхронно вийшло: Гєхт отримує високу посаду в Архангельській області, а звідти в Мелітополь і Бердянськ десантується бізнес, який сідає на найцікавіші напрямки: зерно, будівництво і успадковує компанію, в яку були заведені виробничі активи чотирьох ливарних та машинобудівних заводів. Один з яких уже скинули на фірму-пустишку, а про долю інших здогадатись не важко.

Наступна історія із циклу «Бариги Путіна» – про Запорізький залізорудний комбінат, з якого вичавлюють прибутки структури зрадника Віктора Медведчука.