Понад три роки в українському полоні перебуває 26-річний Євген Калашников з Новоазовська Донецької області. Восени 2022 року російські окупанти за проукраїнську позицію незаконно позбавили його волі і на покарання насильно відправили на війну проти України. За першої ж можливості Калашников здався у полон Збройних Сил України.
Ще влітку 2023 року Соломʼянський райсуд суд Києва закрив кримінальне провадження відносно нього і постановив негайно звільнити його з-під варти. Ця ухвала тоді ж набрала чинності. Проте вона і досі не виконана: Євгена Калашникова продовжують утримувати в таборі для військовополонених. Це повʼязано з прогалинами в законодавстві: в України на пʼятому році повномасштабної війни так і не зʼявився механізм звільнення військовополонених громадян України до повного завершення воєнних дій. При цьому громадян РФ за обміном Україна відпускає, не чекаючи кінця війни.
«Мамо, це – мій прапор, мій пропуск до України»
Зростаючи в окупованому з 2014 року рідному Новоазовську на Донеччині, Євген Калашников не приховував своєї проукраїнської позиції. На початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну він створив і вів телеграм-канал антиросійського спрямування «Похороны нашего будущего». У жовтні 2022 року російські силовики його затримали і незаконно позбавили волі.
Світлана Калашникова, мати військовополоненого розповіла ЦЖР, що син мав необережність пройти серед білого дня повз міст у Новоазовську, який охороняли окупанти.
«Росіянин його зупинив, перевірив мобільний телефон і знайшов там безліч проукраїнських матеріалів, викликав ФСБ. Ті одразу кинули мішок на голову і вивезли сина до Маріуполя. Два дні його допитували, били, погрожували вбити. Потім привезли додому, все обшукали. Сину дозволили взяти щось із речей. Він спеціально обрав собі білу футболку і потім постійно її носив. Він сказав мені: «Мамо, цей мій прапор. Мій пропуск до України». Він уже тоді збирався здатися в полон за першої ж нагоди», – згадує Світлана Калашникова.
Аби «спокутувати провину» окупанти примусили Євгена Калашникова підписати контракт з Міноборони РФ і йти на війну проти України. Зробили все в своїх «найкращих» традиціях: примусили знятися в постановочному відео зі словами каяття перед росіянами, яке оприлюднили в соцмережах.
Скріншот повідомлення в окупаційному пабліку, 8 грудня 2022 року
Згодом Соломʼянський районний суд Києва визнає, що затримання Євгена представниками спецслужб РФ, психологічний тиск у звʼязку з його проукраїнською позицією, примус у зйомках пропагандистського відеоролику свідчать про вчинення ним злочинів проти основ національної безпеки України у стані крайньої необхідності. Це стане одним із головних аргументів для закриття кримінального провадження щодо нього.
Тим часом Євген, за словами матері, чекав нагоди потрапити в полон ЗСУ. Він знав про існування в Україні
державного проєкту «Хочу жить»
і
«Хочу жить» – проєкт Колординаційного штабу з питань поводження з військовополоненими при Головному управлінні розвідки МО України. Створений для російських військових, які хочуть здатися в полон.
, який дає можливість російським військовослужбовцям добровільно скласти зброю, здатись у полон і таким чином зберегти своє життя. Євген сподівався, що завдяки цьому механізму він матиме всі шанси знову стати повноправним громадянином України.
Євген Калашников у пропагандистському відео російських окупантів, грудень 2022 року. Скріншот відео
У листопаді 2022 року окупанти відправили Калашникова до навчального табору і призначили на посаду стрілка 1 стрілкової роти 6 територіального батальйону так званої
«народної міліції «ДНР»
і
У грудні 2022 р. офіційно включений до Сухопутних військ Збройних сил РФ з назвою 1-й Донецький армійський корпус – ред.).
. Деякий час після цього він служив у штабі ЗС РФ у Пантелеймонівці на Донеччині – переносив продукти, боєприпаси, а також переміщував поранених і загиблих.
Коли нарешті Євгена відправили на чергування на ворожих позиціях, він примудрявся передавати Збройним Силам України інформацію і координати розміщення і пересування російської військової техніки та військовослужбовців.
3 квітня 2023 року поблизу Камʼянки на Донеччині Калашникову наказали займатися фортифікацією споруд на російських позиціях. Наступного дня він склав зброю і здався у полон ЗСУ.
ЦЖР не вдалося зв’язатися з Євгеном, тож процитуємо фрагмент його інтерв’ю Польському радіо:
«До російських позицій прилетіла українська «пташка», запрацював український міномет, «ДНР»івці поховались в окопах. Я побіг по полю, вийшов до лісосмуги, в бік позицій ЗСУ. При цьому махав білою футболкою і кричав: «Я здаюсь, не стріляйте!» Це було за день до штурма. Я попередив бійців ЗСУ про запланований окупантами штурм, допоміг своїй країні».
Євген одразу сказав, що не збирається повертатися до окупованої території і тим паче їхати до Росії. Виїхала до вільної території України і його мати – одразу, як тільки дізналась про те, що її син потрапив до українського полону.
«Женя йшов здаватися у полон із чистим серцем, а сидить у таборі як звичайний орк»
Після потрапляння Євгена Калашникова у полон відкрили кримінальне провадження. Оскільки він є громадянином України, йому інкримінували державну зраду і участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування, яким була так звана «народна міліції ДНР».
Вивчивши всі обставини цієї справи, прокурор відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Київської обласної прокуратури подав клопотання про звільнення Калашникова від кримінальної відповідальності. Підставами для цього стало те, що чоловік добровільно заявив органам державної влади про свій звʼязок з представниками РФ і добровільно вийшов з лав її Збройних сил, повідомивши про це належним чином.
Крім того, Калашников запевняв, що не вчинив злочинів проти військових ЗСУ, не брав участі у реальних бойових діях і здався у полон ЗСУ добровільно, аби не виконувати злочинні накази окупантів. Його покази під час досудового слідства підтвердилось на поліграфі.
31 липня 2023 року Соломʼянський районний суд Києва задовольнив клопотання прокурора і закрив кримінальне провадження відносно Калашникова. Суд ухвалив негайно звільнити його з-під варти. Ухвала суду набрала законної сили 7 серпня 2023 року.
Того ж літа 2023 року Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими організував Євгену зустріч з матірʼю. Тоді ж із ними записали інтервʼю і про його історію розповіли українські і закордонні медіа.
Як розповіла ЦЖР Світлана Калашникова, на тій зустрічі в Координаційному штабі їй пообіцяли звільнити Євгена протягом двох місяців. Проте цього досі так і не сталось.
«Ось уже понад три роки мій син сидить у таборі для військовополонених. Женя як у капкані: і там, в окупованому рідному місті, він ворог, і тут, в Україні, не свій. Він йшов здаватися у полон до наших воїнів із чистим серцем, а сидить у таборі як звичайний орк. Там його ненавидять, бо серед полонених з ним сидять ті, кого здав Женя. Завдяки йому вони потрапили в полон. Інші полонені ненавидять його ще й через проукраїнську позицію. Йому зараз дуже важко», – каже Світлана Калашникова.
Світлана Калашникова записала відеозвернення до президента України Володимира Зеленського з проханням звільнити її сина. Однак наразі ніякої реакції не отримала.
За словами матері військовополоненого, якщо найближчим часом сина не випустять на волю, він готовий оголосити голодування. Сама жінка зверталась до різних органів влади. А відповідь від них отримувала одну й ту ж: все впирається в статус військовополоненого, зняти який в Україні під час дії воєнного стану неможливо.
Обвинувачення зняті, статус військовополоненого – ні
Чому виникла така колізія, матері Євгена ще в 2024 році пояснив Володимир Філонов, начальник відділу Київської обласної прокуратури.
За його словами, Женевська конвенція про поводження з військовополоненими передбачає, що статус військовополоненого можна скасувати лише у звʼязку з його репатріацією, звільненням, утечею або смертю. Водночас до завершення воєнних дій військовополонені можуть бути частково або повністю звільнені під слово честі або зобовʼязання, наскільки це дозволяють закони держави, до якої вони належать.
«Тож статус військовополоненого не може бути скасований в рамках чинного законодавства України, незалежно від скасування кримінальних і дисциплінарних санкцій. Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими разом із Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини веде активну роботу щодо визначення можливого механізму звільнення військовополонених до припинення бойових дій», – так у квітні 2024 року відповів Володимир Філонов.
ЦЖР звернувся за коментарями до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. Проте наш запит залишився без відповіді.
Євген Калашников в українському полоні. Фото з соцмереж
Відсутність механізму звільнення військовополоненого, який бажає залишитись в Україні, ЦЖР підтвердила Людмила Кравченко, заступниця міністра юстиції України.
«Мінʼюстом розроблений проєкт постанови Кабінету Міністрів України задля визначення статусу військовополонених громадян України, яких примусово мобілізували до збройних формувань держави-агресора або які під дією фізичного або психічного примусу, діючи у стані крайньої необхідності, були змушені погодитись на проходження військової служби у збройних формуваннях РФ та які добровільно здалися у полон силам безпеки та силам оборони України. Ми пропонуємо внести зміни до Положення та Порядку тримання військовополонених, затвердженого постановою Кабміну від 5 квітня 2022 року №413. Вони передбачають надання повноважень Координаційному штабу з питань поводження з військовополоненими розглядати клопотання військовополонених громадян України вказаних вище категорій, про скасування статусу військовополоненого та їхнього звільнення, якщо такі особи не є підозрюваними, обвинуваченими у кримінальному провадженні», – відповіла Людмила Кравченко.
Вона додала, що нині проєкт постанови готується для подання на розгляд Кабінету Міністрів України.
Описаний Людмилою Кравченко механізм звільнення певних категорій військовополонених повністю підпадає під ситуацію Євгена Калашникова. Тож йому і його матері доводиться лише чекати затвердження урядом ще навіть не готового проєкту постанови. Скільки потрібно ще чекати – відповіді немає.
Якщо зайти на сайт державного проєкту «Хочу жить», можна побачити заклик до російських військовослужбовців здаватися в український полон.
«Неважливо, з якої причини ти опинився на цій війні. У тебе все ще є шанс врятуватися і повернутися додому живим», – обіцяють військовополоненим зі Збройних сил РФ.
То що ж виходить? Вже чимала кількість полонених окупантів мала можливість повернутися додому за обміном. Причому, не лише тих, хто був насильно мобілізований – до Росії повертають і тих, хто цілком добровільно пішов вбивати українців.
Натомість жодної можливості вийти на свободу поки не існує для тих громадян України, які не з власної волі опинились у російській армії, нікого не вбивали і за першої нагоди самі ж здалися у полон.
Тим часом Україна могла б закликати українців з тимчасово окупованих територій здаватися у полон, щоб підірвати російську мобілізацію. І такі спроби були: у 2022 році представництво президента в АР Крим та Севастополі проводило таку агітаційну кампанію, а правоохоронні органи запевняли, що насильно мобілізовані українці з ТОТ не нестимуть відповідальності, якщо не вчиняли злочини.
Однак без створення механізму для звільнення військовополонених громадян України – таких як Євген Калашников – наша країна й далі буде втрачати час, людей і надавати в подібних питаннях перевагу ворогу.
