Яблучний тест російської опозиції: провалений – Центр журналістських розслідувань

На Росії новий скандал: суд заборонив брати участь у виборах антивоєнній партії «Яблоко». Кремль вкотре нагадав власному народу, хто в хаті господар. Опозиція гадає, що тепер робити – чи нести до виборчих дільниць зелені яблука, чи голосувати за комуністів та ЛДПР? 

Зняття партії «Яблоко» з участі у виборах в Державну Думу очікували відтоді, як її взагалі до тієї участі допустили. Партія пішла на вибори з коротенькою програмою «За мир и свободу». Вона закликає до негайного припинення вогню і початку дипломатичного врегулювання російсько-української війни, засуджує прийдешню мобілізацію і виступає за громадянські свободи. 

«У громадян Росії вперше за п’ять років з’явилася можливість мирно, законно та безпечно проголосувати за майбутнє, за мир, за волю, за угоду про припинення вогню, за життя в Росії без страху», – оптимістично повідомляє голова партії «Яблоко» Ніколай Рибаков. 

Ці ідеї відгукнулися частині російської молоді, яка попри тотальну мілітаристську і шовіністичну пропаганду не хоче гинути во славу Путіна в полях русской смєрті на Донеччині чи Харківщині. Сталося таке собі перевідкриття «Яблока» – молодь, яка вперше братиме участь у голосуванні, вважає партію якимось новим явищем у російській політиці. 

Між тим, партія «Яблоко» існує з 1993 року. І тричі поспіль вона формувала власну фракцію в російському парламенті, отримуючи 27, 46 і 21 мандатів відповідно. Вже в ті часи партія виступала за демократію й проти війни – тоді Росія воювала в Чечні. 

У 1999 році тодішній лідер «Яблока» Григорій Явлінський від імені фракції відмовився підтримати кандидатуру Путіна на пост керівника уряду. 

«Значна частина депутатів фракції «Яблоко» не проголосує за кандидатуру Володимира Володимировича Путіна. По-перше, в нас викликає глибоке відторгнення і незгоду той стиль, яким президент користується при його призначенні. Ми вважаємо такі рішення знущальними по відношенню до людей, до країни і до влади», – заявив Явлінський з думської трибуни. 

Присутній на голосуванні Путін посміхався, але запам’ятав і помстився у свій гебістський спосіб. Відтоді як він очолив Росію, «Яблоко» жодного разу не подолало прохідний бар’єр на виборах до Держдуми. Спочатку зіграло загальне захоплення «твердою рукою» нового президента, а потім та рука жорстко зачистила інформаційне і політичне поле. «Яблоко» ж залишили у грі, дозволивши брати участь у виборах, але не перемагати. Та й позиція партії була беззуба й м’якотіла – за все добре, проти всього поганого. Це не додавало їй симпатій виборців. 

І наших симпатій теж – бо хоч «Яблоко» й не вважає анексію Криму законною, але замість повернути вкрадене Україні, пропонує провести міжнародну конференцію, яка призначить в Криму новий референдум. 

«Я особисто думаю, що потрібно дати можливість людям, які живуть у Криму, самим визначити свою долю, дати їм можливість провести новий референдум – такий, у який повірять усі зацікавлені сторони» – пояснює свою позицію Явлінський. 

От і все в них так – чи то наївність, чи то цинізм. 

Однак тепер, коли сотні тисяч росіян вмерли на загарбницькій війні, а всередині країні задуха від імперської величі, репресій та цензури, просте й невибагливе гасло «За мир і свободу» виявилося трохи актуальніше для виборця, ніж розраховували в Кремлі. 

Тому «Яблоко» миттєво потрапило під атаку прокремлівських партій. Керівник однієї з них – карикатурно шовіністичної партії «Родіна» Алєксєй Журавльов подав позов проти «Яблока», розродившись попередньо патріотичною істерикою на адресу голови «Яблока» Ніколая Рибакова:

Журавльов: «Ви там щось розповідаєте, байки всякі з приводу того, що припинення вогню. Взагалі розумієте, що ви, блін, несете?!» 

Рибаков: «Є пропозиція вирушити на фронт для тебе!»

Журавльов: «Так!!! А ти помовчи, я тебе не перебивав! Зрозумів?! А ну, закрийте йому рота, виведіть його звідси до чортової матері!»

Підстави для зняття «Яблока» Журавльов навів сміховинні. По-перше, це 16 900 рублів, тобто 200 доларів, пожертвувані у фонд партії кількома людьми, які свого часу отримували гроші з-за кордону. По-друге, абсурдні звинувачення у порушенні авторських прав. Мовляв, логотип партії – стилізоване зображення яблука – вкрадений з відомого радянського плакату сторічної давнини “Клином червоним бий білих!” авторства відомого супрематиста Ель Лісіцкого. Також, на думку Журавльова, засновник партії Явлінський порушив авторські права на гасло «Лишь бы не было войны» й на цитату з радянської пісні «Пусть всегда будет солнце» – при тому, що син композитора Островського особисто дозволив використання цієї цитати у передвиборчій кампанії «Яблока». Згадав Журавльов і заклики до миру, які посягають на територіальну цілісність Російської Федерації. 

Не всі звинувачення суд підтримав, але й декількох путінському правосуддю вистачило, щоб зняти з виборів єдину опозиційну партію. Суд постаровив скасувати реєстрацію федерального списку кандидатів у депутати Державної Думи Федеральних зборів Російської Федерації ІХ скликання, висунутого політичною партією “Російська об’єднана демократична партія «Яблоко»”. 

Російська молодь, яка під безпосередньою загрозою війни вперше за багато років почала цікавитися політикою, побачила в цьому «сигнал, що в Росії щось не так» – наче той вождь Соколине Око, який на третій тиждень ув’язнення помітив, що в тюремній камері не вистачає однієї стіни. Мовляв, тепер навіть імітації вибору немає. Дітлахи повиходили під будівлю суду з протестом і навіть розмалювали кольоровою крейдою асфальт, вимагаючи допустити до виборів партію, яка пообіцяла не забирати їх до російської армії. 

Люди з більшим об’ємом оперативної пам’яті і життєвим досвідом знають, що вибору в Росії немає вже давно, і будь-яка електоральна, громадянська чи інформаційна загроза режиму нейтралізується ще до дня голосування. Занадто галасливим затикають рота статусом іноагента, занадто активних судять і саджають за дискредитацію армії, екстремізм чи пропаганду ворожнечі щодо соціальних груп «поліцейські» та «чиновники». Зокрема, заступник голови того ж «Яблока», правозахисник Лев Шлосберг отримав у російському суді 11 років і 1 місяць колонії за репост Daily Mirror і заклики до найскорішого припинення вогню в Україні під час дебатів на Youtube. А окремих критиків режиму Путіна просто вбивають. 

Саму ж партію «Яблоко» Кремль раніше допускав до виборів виключно через те, що за всіма гласними й негласними дослідженнями вона не мала шансів потрапити до парламенту, а її гасла не знаходили широкої підтримки в населення. Як тільки виборець дав партії шанс, держава зреагувала звично – забороною. 

Всі ж інші думські партії, окрім правлячої “Единой России” – КПРФ, ЛДПР, «Справедливая Россия – Патриоты – За правду» та «Новые люди»  – це маріонетки Кремля, які всіляко демонструють підтримку агресивного режиму Путіна. Здавалося б, це очевидно, і всі попередні пародії на вибори це підтверджують. Однак лідери російської опозиції плачуть, колються, але вперто жують зів’ялий кактус парламентського кретинізму. 

Юлія Навальная, вдова вбитого в російській тюрмі опозиційного російського політика- антикорупціонера Алєксєя Навального і ходячий кринж російської опозиції, з-за кордону закликала росіян не впадати у відчай і голосувати за будь-яку партію окрім Єдіной Росії: «Продовжуйте агітувати проти Єдіной Росії. Приходьте на вибори. Голосуйте по одномандатних округах відповідно до рекомендацій «Розумного голосування», а по партійних списках – за будь-яку партію, окрім Єдіной Росії». 

Ілля Яшин, який відсидів понад два роки за «дискредитацію армії», закликає всіх опозиційно налаштованих росіян вийти до дільниць в день голосування о 12.00, щоб створити черги й “показати свою силу”. Він теж пропонує голосувати за будь-кого окрім Єдіной Росії – це, мовляв, продемонструє антивоєнну позицію:

«Якщо антивоєнної партії немає, і в бюлетенях лишаються тільки упирі, то треба голосувати проти головного упиря. Це називається тактикою протестного голосування. Завдання в нас дуже просте: максимально опустити результат єдиноросов». 

Як?! Юльцю, Ілюшо, поясніть, яким чином антивоєнну позицію продемонструє голосування за КПРФ, ЛДПР чи «Справедливую Россию», які з року в рік демонструють повну лояльність до російської агресії, підтримують анексію українських територій і якщо чимось незадоволені, то хіба що недостатньою кровожерливістю Путіна? Що це – безнадійна інтелектуальна неспроможність чи свідоме спрямування антивоєнних настроїв частини росіян на користь Кремлю? Нагадаємо позиції тих, за кого Навальная сотоваріщі закликає голосувати як за менше зло:

«Саме братня Україна опинилася сьогодні на роздоріжжі всіх вітрів війни. Вони використовують обдурений братній народ у тому, щоб нацьковувати на Русь, на російські землі, на російську мову, нашу велику культуру. Ми обов’язково переможемо. Я сьогодні кланяюся хлопцям, які борються на фронті!», – це Геннадій Зюганов, лідер КПРФ. 

«Ми вимагаємо, ми – партія ЛДПР, ми – русскій мір – якнайшвидшої і рішучої перемоги у спеціальній воєнній операції. Зараз час завдати вирішальних ударів об’єктам військової інфраструктури, військової логістики, центрам прийняття рішень на Україні, мостам через Дніпро і тим самим знищити залізничну інфраструктуру України!», – це Леонід Слуцький, голова ЛДПР. 

«Людиноненависницький бандерівський режим має бути викорчований. У нас просто немає іншого вибору, якщо хочемо перемогти. Закінчити СВО можна лише силою і лише перемогою нашої зброї. Іншого не дано», – це Сєргєй Міронов, голова «Справедливої Росії». 

«Пошкодувати можна лише про одне – що ми цього (вторгнення в Україну – ред.) не почали раніше. Ось і все. І я можу це сказати: на мою думку, треба було починати навіть у 2014-му році. Ось і все, іншого в мене немає варіанта, тільки це. Тільки ось треба було починати раніше, це ось тільки єдине, про що можна пошкодувати, а те, що правильно почали – ну, на мою думку, це вже очевидно», – це Алєксєй Журавльов, голова партії «Родіна». 

От навіть цікаво: за кого із цих упирів і підножків кривавого режиму Путіна голосуватимуть Юлія Навальная і Ілья Яшін? Чекаємо на агітаційні ролики від опозиції в екзилі. 

Особливість моменту ще і в тому, що навальністи, які живуть в країнах вільного світу за кошти міжнародних донорів, фактично закликають голосувати за партії, лідери яких – усі до одного – знаходяться у санкційних списках ЄС, США, Великої Британії та інших. 

Керівник партії «Яблоко» Ніколай Рибаков обіцяв оскаржити рішення суду і взяти участь у виборах. Мовляв, має план Б і партія обов’язково буде на виборах у вересні. Але 17 серпня суд відхилив апеляцію партії «Яблоко» і остаточно заборонив їй брати участь у виборах. 

А поки «Яблоко» веде безнадійну боротьбу за право бути декоративною парламентською опозицією, опозиція емігрантська продовжує те, що робила всі попередні роки – легітимізує путінські псевдовибори, закликаючи до дурного – перепрошую – «умного» голосування за будь-яку путінську маріонетку, окрім «Єдіной Росії». Від виборів до виборів повторюється ця відверта ганьба, але, схоже, такий шлях у російської опозиції – ганьбитися до кінця. 

А прекраснодушна антивоєнна молодь, яка довіриться цим професійним каналізаторам протесту, отримає свою порцію зневіри. 

Але що б не мутила російська влада чи російська опозиція, а єдина сила, яка по-справжньому наближає кінець путінської диктатури – це Збройні сили України. І щоб вони це робили краще – треба їх підтримувати – особистою участю чи донатами. Тому бережіть себе, Підписуйтесь на наш ютуб-канал, фейсбук, Х і телеграм, і допомагайте Силам оборони. На все добре.