Розмови про вибори у листопаді мені виглядають настільки ж фантастичними в реалізації, що я переживаю за поінформованість учасників обговорення, про яке пише Українська правда, це якби ми оголосили про проведення літніх Олімпійський ігор на листопад, але і стадіону ж жодного нема, щоб викликати опонента на змагання, пише у Facebook Ольга Айвазовська, голова правління Громадянської мережі ОПОРА.
Нагадую:
У нас вся робота над законодавством зупинилась на початку квітня і жодного робочого прогресу тут нема. Таким чином, законодавство про вибори як було готове на 60-65%, так на тому ж рівні залишається. Це, насправді, дуже багато роботи ще;
За даними Громадянська мережа ОПОРА близько половини виборців живуть не за адресою реєстрації: 29% в Україні і фактично всі, хто за кордоном, що становить понад 50% громадян вцілому (внутрішні + зовнішні переміження);
Жодних безпекових передумов та змін для якісної керованості організації процесу не існує. Позитивні тенденції щодо перенесення війни на російську територію жодним чином не зупиняє руйнівних планів щодо української цивільної інфраструктури, енергетики, ЛБЗ. Я можу помилятись, але росіяни були б готові оголосити режим припинення вогню на вибори лише, якщо хтось зміг гарантувати перемогу їх ставленника, що абсурд, звісно.
Це нормально і природньо, що політичні діячі приміряють на себе рейтинги та навіть фантазують про найближчі електоральні плани.
Ми ж все ж маємо реальну електоральну демократію навіть зараз.
Але в чутливості до рейтингів та підтримки є позитивний та негативний ефект: популізм – негативний, коли потрібно реалізувати необхідну, але не популярну політику; чутливість та небайдужість до голосу суспільства, яка в авторитарній системі є лише об’єктом.
Але насправді ненормальним є інфантильність щодо системи захисту та передбачуваного і прогнозованого менеджменту всіх загроз, які у нас є навколо перших виборів після такої тривалої перерви.
Щодо учасників цієї розмови, то я не маю сумніву, що всі вони мають політичні амбіції, як і кожен може без проблем балотуватись, бо немає жодних істотних обмежень. І це цілком логічно. – дивитись в очі потенційним конкурентам. Але реальною є загроза взаємопоборення, коли виживання української державності досі не вирішено на 100%.
